Из всех фотографий о страшных событиях в этих местах я ношу в сердце снимок, где пробирается через завалы только что разрушенного дома малыш, возраста двух лет, он чумазый, словно оглохший от происходящего,идет в только ему известном направлении. Заносит свою маленькую босую ножку на руины когда-то его родного дома, он не может ничего понять не только в силу возраста, но и от того, что вдруг разом все перевернулось: где мама? Где все?
Но этот его взгляд невозможно забыть. Он отражает и ужас и растерянность и даже какую-то мудрость много познавшего человека.
Там многое успели познать не только старики, не только молодежь, но и такие крохотные дети.
Но, думаю, что потому многие так просто сегодня говорят о войне, как о рядовом явлении и даже некоторые только в ней и видят наилучший исход, что этих познавших маловато видимо. Это как маленький островок познания среди огромного моря сытости, чванства, невежества, самонадеянности и главное, безбожия.
Вот те, кто такое пережил и смогли создать такой стих, иным не дано:
Не говорите мне как надо
Мою же Родину любить,
Ваш дом ведь не бомбили градом,
Не заставляли в страхе жить?
Вы самолеты наблюдали
На небе белой полосой,
А мы от звука приседали,
Когда стрелял над головой.
А вы, в свой чемодан дорожный,
Пытались память положить?
Вы понимали невозможность
Захлопнуть дверь и уходить?
Вы собирали на чужбине
Знакомый взору каждый штрих,
А плакали о Украине,
Которая бомбит своих.
А вы пытались оправдаться,
Что не хотели мы войны?
Вам приходилось расставаться
С родными близкими людьми?
А вы последний раз смотрели
На окна дома своего?
Вы спали на чужой постели
Не день, а год, а год как сто?
А от квартиры ключ хранили,
Как свой заветный талисман?
И плакать в храм святой ходили,
Просили тишину вы там?
Молили Бога не о благе,
А что б закончилась война
Не под нацистским страшным флагом,
Под флагом Мира и Добра.
А вы мечтали на коленях
Родную землю обнимать?
И никогда, ни на мгновенье,
Родных своих не покидать.
Не говорите мне как надо
Свою же Родину любить,
Кто не терял ее не знает,
Как страшно без нее прожить.
Вы просто сердцем очерствели
Ведь выдумать легко врага.
Страну сожгли, свой гимн запели,
И где сейчас моя страна?
Как вы посмели так глумиться?
Не вам теперь мне говорить
Как жить, как думать, как молиться,
И Родину свою любить!!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Вопрос простой: кто пришёл в Крым, на Донбасс грабить, убивать и вывозить награбленное по направлению Ростова, Омска, Томска и Новосибирска? Украинцы и их армия? Всему миру сегодня это ясно как белый день.Эти волоцюги и породили такие фотографии. Позор им вечный и всем, кто их поддерживает!!!Придёт на них справедливый суд Божий.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
